Бракує тих, з ким якось просто,
Без масок, гонору і зайвих слів.
З ким крила, наче твого зросту,
Що серцем гріють холод днів.
Бракує тих, що розуміють й годі,
Читають поглядом твій біль і сум
І справа не у статусі чи у вроді,
Не у освіті вищій чи читанні дум.
Бракує тих, що вміють мовчки,–
Лікують душу, колорують світ.
Немов магніти чи тілесні точки,
З ким не боїшся навіть у політ.
Бракує тих, що не осудять вчинок,
Нехай невдалий трішки, але все ж.
Горою на війну, у пекло, в поєдинок,
Для них не буде відстані чи меж.
Бракує тих, які спрймають щирість,
З ким чашка кави наче свято з свят.
Як веселять, коли на щічках сирість,
За чудернацькі привітання ваших дат.
Бракує тих, з ким ви лишил