Україно моя! Де ж та вольная воля? Про яку в Тарасових читаєм рядках? Чому стогне Земля? Скільки треба ще крові? Щоб той зболений стогін на віки зачах?
Скільки треба життів безнивино віддати? Скільки теба зоставити сиріт і вдів? Скільки треба ночей, щоб проплакала мати? Щоб той ворог проклятий свою хіть вдовільнив?
Україно моя! В чім гріховна провина? За який такий гріх така страшна печаль? Ти ж сестрою, Росіє, називала Вкраїну! І тобі ж таке саме було дане звання!
Опусти ж но меча, погаси ж но пожежу Україна єдина, неподільна, міцна І свою самостійність, і свою незалежність Ні за яку ціну не відпустить вона!
Україно моя! Чорна стрічка на св'яті! Біль і смуток в душі за героїв твоїх Ти