Коли старіє твій собака, час сповільнюється. Використай його мудро — не для жалю, а для любові. Гладь частіше, говори ніжніше, залишайся поруч довше. Це вже не про гру — це про вірність. І про любов, яка ніколи не згасає. Йому не треба слів — йому треба серце, яке б’ється поруч. Будь цим серцем. До останнього подиху.
І навіть після останнього. Бо любов не закінчується разом із життям. Вона залишається у всьому - в старому нашийнику, що лежить у шухляді, у шерсті, яка ще довго буде на пледі, в запаху, який залишиться на улюбленій іграшці. У пам’яті, яка час від часу несподівано прорве сльозою, а іноді - усмішкою.
Коли старіє твій собака, у тобі старіє щось дуже ніжне, дитяче й світле. Та ча