Крашанка
Ось Великоднім німбом сонце встало.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Зело співало, й серце заспівало –
Це Божа благодать зійшла з небес.
Великдень! То ж таке величне свято!
П’є пташечка росу з розквітлих віт.
А я ніяк не можу не згадати
Ту крашанку, що мій змінила світ.
…Пливло моє дитинство безтурботне.
Ходила я тоді у третій клас.
Зібрав перед Великоднем, в суботу,
Директор школи на лінійку нас.
-Помурзаєте крашанками руки,
То справлю вам і паску, й крашанки!
Почули добре? – по столі постукав .
Той стук я чую й досі крізь роки.
Яке ж безглуздя, Боже, страх сказати,
Щоб крашанками діточок лякати!
Про це ми пам’ятали у неділю,
Як їли паску й крашанки ми їли.
А в понеділок знову