Людмила Микитченко

Последний визит: 16 янв

Фильтр

Заметки Увлечения

Людмила Микитченко

2 сен 2022

Автор: Юлія С
Холодний подих лютої зими
Розкидав учнів по усьому світу.
Минула ця страшна зима,
Дерева вкрились буйним цвітом…
І осінь вже застигла на порозі,
Веселий вересень гукає в клас,
А ми читаємо новини у тривозі,
Хоч школа так давно чекає нас…
Не стануть гомінкими коридори,
Не буде поки там лунати сміх,
Знову чекають телефони, монітори,
Бо тільки так побачимо усіх.
Давайте ж не губитися у світі,
Нам так потрібен цей зв’язок!
Тримаймося, колеги, всі ми сильні!
Тож розпочнімо перший наш урок!

Людмила Микитченко

31 июл 2022

Можна, я трохи поплачу
Десь у куточку кімнати.
Це у ме гірко плаче
Горем знесилена мати.
Можна, я трохи поплачу...
Тільки мене не жалійте.
Це у мені тихо плачуть,
Всі погвалтовані діти.
Можна, я трохи поплачу...
По згарищі ходить бабуся...
Ворог спалив ії хату,
Сьогодні я з нею лишуся.
Можна, я трохи поплачу...
І закричу диким звіром.
Воїн в мені зараз плаче,
Бо побратим його згинув.
Можна, я трохи поплачу...
Хліб на полях догорає...
Підло, ракетами з неба
Ворог жнива в нас справляє.
Можна, я трохи поплачу...
Бо вже не сила терпіти.
Землю з-під ніг забирають,
Кажуть: не гідні ми жити.
Можна, я трохи поплачу...
І помолюсь в порожнечі.
Знаю, це Бог в мене плаче
І обіймає за плечі.
Надія Ковал

На этом пока всё

Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту

Людмила Микитченко

Людмила Микитченко

Друзья241

Подарки

241