ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. (Ніна Погонець)
І знову плаче наша Україна, бо знов хоронить мати сина
І хоч загинув нині він один, але ж то був, саме її син.
Це була в неї мамина надія така весела і крилата мрія,
Живила душу, злітала до небес, та він загинув, не воскрес.
Нічим не виміряти горе, воно безкрайнє наче море,
Маєм війну, бої тривають, герої ніби не вмирають
Та все ж хоронимо їх ми, тих, що стоять за нас грудьми.
І відлітають їхні душі, а біль ніхто вже не заглушить
Як жити матері віднині? Бійці скандують: "Слава Україні"!
До неї вже прийшла весна, її живуча сила чарівна,
Зійшла на землю, радує травою, а мати заніміла над труною,
Стоїть, весни не відчуває, свідомість дійсності вже не сприймає,