Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 16 мая 2017
Фильтр
Моя сьогоднішня історія…
Чекаючи у лікарні на прийом до лікаря, біля мене сів
старшого віку чоловік, років десь так 60. Одягнений у зовсім не новому одязі, у кашкеті та кілочком у руках. Раптом, повз нас пройшов інший чоловік, приблизно такого ж віку, але судячи по ньому він був іншого статусу, одягнений в класичний костюм , начищене взуття.
Раптом мій сусід (цей чоловік, що сидів біля мене), підвівся
і підійшов до солідного мужчини – ровесника та протяг йому руку для привітання, говорячи, що радий його бачити через скільки років. У відповідь почув вітання і виправдання, що мов не замітив старенького на лавці. Потім порадив сусіду сісти, берегти здоров’я не маючи бажання надалі
Чекаючи у лікарні на прийом до лікаря, біля мене сів
старшого віку чоловік, років десь так 60. Одягнений у зовсім не новому одязі, у кашкеті та кілочком у руках. Раптом, повз нас пройшов інший чоловік, приблизно такого ж віку, але судячи по ньому він був іншого статусу, одягнений в класичний костюм , начищене взуття.
Раптом мій сусід (цей чоловік, що сидів біля мене), підвівся
і підійшов до солідного мужчини – ровесника та протяг йому руку для привітання, говорячи, що радий його бачити через скільки років. У відповідь почув вітання і виправдання, що мов не замітив старенького на лавці. Потім порадив сусіду сісти, берегти здоров’я не маючи бажання надалі
Що таке мрія?... здавалося б - банальні помисли, що зашились
глибоко у душі і ніколи не вирвуться назовні. Та ні, вони через проміжок часу
стають перед тобою у реалі… так явно, що замруживши очі, ти ловиш моменти з
яких у думках будувала мрію… і ось, ось вона… тримай її… Хоча, можливо, вона
тримає тебе)? Дивовижне відчуття… Мрійте, і частіше помічайте усе у житті,
раптом ось воно… те саме відчуття…а можливо і почуття…
глибоко у душі і ніколи не вирвуться назовні. Та ні, вони через проміжок часу
стають перед тобою у реалі… так явно, що замруживши очі, ти ловиш моменти з
яких у думках будувала мрію… і ось, ось вона… тримай її… Хоча, можливо, вона
тримає тебе)? Дивовижне відчуття… Мрійте, і частіше помічайте усе у житті,
раптом ось воно… те саме відчуття…а можливо і почуття…
День похмуро
розпочався - сирий, сірий, підкреслюючи настрій
небайдужого українця…
У середині
незрозуміле відчуття – то страху, то розпачу. Хочеться забитись у куток не
чуючи власних думок. Та ми повинні силою думки
просити у Всевишнього, щоб отямив тих
людей які нагнітають сирість і тривогу
на нашу країну… Щоб день був ясним та спокійним…
розпочався - сирий, сірий, підкреслюючи настрій
небайдужого українця…
У середині
незрозуміле відчуття – то страху, то розпачу. Хочеться забитись у куток не
чуючи власних думок. Та ми повинні силою думки
просити у Всевишнього, щоб отямив тих
людей які нагнітають сирість і тривогу
на нашу країну… Щоб день був ясним та спокійним…
Життя - немов пісочний годинник, стікає маленькими крупинками, стараючись пролетіти чим швидше. Але при кінці кожна із них намагається хоч якось вчепитись за бортики такого чистого і гладенького скла.
А ми, у порівнянні, все женемось за чимось, намагаючись пропхнутись крізь натовп, щоб бути першим, щоб встигнути, встигнути досягти, здобути...
Але ж годинник можна перевернути і пісок починає рухатись так же, у тому ж напрямку - рух триває...
Чому ж ми не можливо перевернути свій життєвий цикл – щоб життя тривало?
А ми, у порівнянні, все женемось за чимось, намагаючись пропхнутись крізь натовп, щоб бути першим, щоб встигнути, встигнути досягти, здобути...
Але ж годинник можна перевернути і пісок починає рухатись так же, у тому ж напрямку - рух триває...
Чому ж ми не можливо перевернути свій життєвий цикл – щоб життя тривало?
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту