А пам'ятаєш, братику, - малі колись були,
До сонця бігли, дням новим раділи
Такими безтурботними, щасливими росли.
Але хіба тоді ми розуміли?
Як хочеться вернутися у ті чудові дні,
Де мріяли, сміялися з тобою.
Де падали по-справжньому хіба лише у сні,
Й не знали, що буває стільки болю.
Люблю тебе, мій братику! Любила... Ні! - Люблю!!!!
Любитиму завжди-завжди, ти ж знаєш!
Тепер для тебе спокою хоч в небі я молю.
Чому мовчиш? Так тихо відлітаєш?
Ніколи мені й слово ти погане не сказав.
Маленькими ходили ми за ручки.
Здавалося, усе на світі ти умів і знав.
Чому ж життя неправильне й болюче?
Чому таке безжалісне, коротке, розкажи?
Чому красиві мрії не збулися?
Чому так мало в світі цім ти, б