Мама старенька стоїть на воротах,
Від сліз солених її очі печуть.
Чекає дітей,у щоденних турботах,
А діти невдячні додому не йдуть.
Бо нічого в світі краще нема,
як на тебе чекає ще мати жива!
Відвідай її хоч раз у неділю,
бо стомлена мама плекає надію.
Коли ти прийдеш і мама зрадіє,
Тобі все простить і все зрозуміє.
Ніхто так не вміє, як мама пробачити.
Дай її Боже ще трохи прожити!
Приїзджайте до мами у вільну хвилину.
Бо роки летять і летять безупину.
Любіть свою маму ,коли ще жива!
Бо колись схаменетесь- а її вже нема...