Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 13 мар 2020
Фильтр
А ТИ ЗНАЄШ, МАТУСЮ...
А ти знаєш, матусю, як дихає щастям весна?
Як крізь силу вітрів пробивається спокій небес?
Чи відчуєш ти, нене, яка вона все ж запашна?
Чи побачиш, як лід на озерах давно уже скрес?
А ти знаєш, матусю, як сонце теплом напува?
Як співають щодня у гаю та саду солов'ї?
Ти відчуй, як сьогодні усе навкруги ожива,
І від цього йде обертом все у твоїй голові.
А ти знаєш, матусю, як пахнуть улюблені квіти?
Як п'янить аромат цих тюльпанів, що кличуть весну.
Знаєш, мамо, ти все-таки будеш радіти,
Я твій біль украду, і сама крізь життя пронесу.
А ти знаєш, матусю, сьогодні розквітли тюльпани.
Ти побачиш ці квіти, тобі я всі-всі принесу.
І якщо тебе, мамо, колись, не дай Боже, н
А ти знаєш, матусю, як дихає щастям весна?
Як крізь силу вітрів пробивається спокій небес?
Чи відчуєш ти, нене, яка вона все ж запашна?
Чи побачиш, як лід на озерах давно уже скрес?
А ти знаєш, матусю, як сонце теплом напува?
Як співають щодня у гаю та саду солов'ї?
Ти відчуй, як сьогодні усе навкруги ожива,
І від цього йде обертом все у твоїй голові.
А ти знаєш, матусю, як пахнуть улюблені квіти?
Як п'янить аромат цих тюльпанів, що кличуть весну.
Знаєш, мамо, ти все-таки будеш радіти,
Я твій біль украду, і сама крізь життя пронесу.
А ти знаєш, матусю, сьогодні розквітли тюльпани.
Ти побачиш ці квіти, тобі я всі-всі принесу.
І якщо тебе, мамо, колись, не дай Боже, н
ТАКЕ ЖИТТЯ
Я повернувся звідти, де війна,
Де порох – в очі, кулі – в серце, душа – в п’яти.
Там балом править чорний месник – Сатана
Й до себе в пекло тягне всіх солдатів.
Там з дня у день прогулюється Смерть,
Полює, як хижак, на свіже м'ясо.
Життя - мов навпіл, а свідомість – шкереберть
Руйнує все й відлунюється басом.
Стоїш один: невже це судний день?
Зриває небо землю, наче ломом.
Не вистачить і сотні тисяч жмень,
Щоб вичерпати біль від переломів.
Повітря нам не вистачить на всіх:
Комусь – життя, комусь – прощальні дзвони.
Війна на Сході – жалюгідний псих,
Що молиться на вже зруйновані ікони.
Прийшов той час, коли життя згорає вщент,
Коли рахують не години, а хвил
Я повернувся звідти, де війна,
Де порох – в очі, кулі – в серце, душа – в п’яти.
Там балом править чорний месник – Сатана
Й до себе в пекло тягне всіх солдатів.
Там з дня у день прогулюється Смерть,
Полює, як хижак, на свіже м'ясо.
Життя - мов навпіл, а свідомість – шкереберть
Руйнує все й відлунюється басом.
Стоїш один: невже це судний день?
Зриває небо землю, наче ломом.
Не вистачить і сотні тисяч жмень,
Щоб вичерпати біль від переломів.
Повітря нам не вистачить на всіх:
Комусь – життя, комусь – прощальні дзвони.
Війна на Сході – жалюгідний псих,
Що молиться на вже зруйновані ікони.
Прийшов той час, коли життя згорає вщент,
Коли рахують не години, а хвил
СВОЯ РОЛЬ
У каждого из нас своя есть роль:
Злодеи мы, предатели, невежды.
Кто-то по истине красавец и герой,
А кто-то с мира - нитки для одежды.
Но иногда сюжет такой смешной,
Что хочется поставить на повторы.
Вот только жаль, что все неровности порой
Скрывают и матируют гримеры.
Для первой скрипки роль всегда важна,
Но занавес опустится чуть раньше.
Идея режиссера такова -
Чтоб зритель не увидел ноты фальши.
И вот антракт... Здесь ясно, что мы все
Пытаемся уйти от вечной роли.
Да оказаться бы на взлетной полосе,
Поняв, что это были лишь гастроли!
19.07.2016
У каждого из нас своя есть роль:
Злодеи мы, предатели, невежды.
Кто-то по истине красавец и герой,
А кто-то с мира - нитки для одежды.
Но иногда сюжет такой смешной,
Что хочется поставить на повторы.
Вот только жаль, что все неровности порой
Скрывают и матируют гримеры.
Для первой скрипки роль всегда важна,
Но занавес опустится чуть раньше.
Идея режиссера такова -
Чтоб зритель не увидел ноты фальши.
И вот антракт... Здесь ясно, что мы все
Пытаемся уйти от вечной роли.
Да оказаться бы на взлетной полосе,
Поняв, что это были лишь гастроли!
19.07.2016
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
346
- ВИТАЛИК МИРОШНИЧЕНКОПЕРЕЩЕПИНО
- Юлия КвитчастаяДнепр
- Сергей БыстрыйПерещепино