Він янголом здійнявся аж до неба.
Хоробрий воїн, мужній воїн.
Йому нічого більше вже не треба
Ні волі, ні відваги, ані зброї…
Там, у височині уже не страшно
Там вибухи вже не гримлять,
Там ходять янголи поважно,
І тихо зорі мерехтять.
Там він в обіймах у самого Бога,
Там вже кривава рана не болить,
А на землі хтось молиться за нього
Хтось плаче, хтось у відчаї не спить…
А на землі портрет й свіча жалобна,
Нагадують про те, що воїн жив,
В очах на фото лиш одна тривога:
«Не доборовсь, не дочекавсь, не
долюбив… »