Вона була звичайна емігрантка,
Що подалась шукати в світі долю...
Спочатку економила зернятка,
А потім зажила на повну волю.
Потроху собі розкіш дозволяла,
На відпочинок їхала сміливо
Та й іноземною вже вільно розмовляла
За іноземця заміж віддалась щасливо.
І народилась донечка маленька,
А мати її пильно доглядала,
І як сплакне десь дівчинка рідненька,
Вона їй колискову вмить співала.
Про ніжні матіоли кругом хати,
Про чорнобривці, мальви і калину,
Про вишитий рушник, що вишивала мати ...
Про солов’я , сади і полонину,
Про гучний крик трембіти в горах,
Про плач бандури й шелест буйних трав...
Волошки й маки в польових узорах,
Що сам Господь в природі малював.
Про дикі гуси, соняхи в городі
П