Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині...
...Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
При сплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох,не однаково мені!
Пішла- назад не повернулась,
Серце пече немов вогонь
Така їй доленька судилась...
Та залишила все, що мала
Душа пекла немов та рана
Терпіти це не має сил.
На крісло сіла відпочити
Пливло життя перед очима
Нема для кого тепер жити...
Сльози котились, мов перлини,
Не розгинала весь час спини
В кубло усе тобі збирала
Немов у серце ніж встромили
Губи від болю посиніли
А в небі очі щось шукали
Пішла в обійми Божі без вагання...