Пару днів тому прекрасне свято подарував мені давній шкільний товариш Боря Яцало: він приїхав до мене в гості в Київ. Ми не бачилися досить давно, майже від школи, правда, по лінії електронних сервісів підтримували контакти. І от нарешті збулося -- ми зустрілися. Я чекав на цю зустріч, сподівався на неї все життя, настільки вона була важлива для мене. Але, як завжди, часу в таких випадках абсолютно не вистачає, і той день зустрічі виявився настільки коротким, що ми навіть не встигли продемонструвати один одному свої аудіо- та відеоматеріали. Просто багато говорили: про юність, про навчання, про науку взагалі і математику зокрема, про роботу, про історію, про релігію, про вино, про жінок... Д