Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові. Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорночубих диво-наречені. Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата...
О не лети так жизнь, я от ветров рябой. Мне нужно этот мир как следует запомнить. А если повезет, то даже и заполнить, Хоть чьи-нибудь глаза хоть сколь-нибудь собой. Леонид Филатов.1986