Таткові...
І тільки чорний холодний камінь,
На нім твій образ і все… і все.
Ми так хотіли, щоб був Ти з нами,
Хотів Ти жити понад усе.
Тебе немає вже поряд, Татку.
Чому так сталося, о Небеса?!
Мов та лебідонька все тужить мамка,
І рано сивіє її коса.
Мій любий Таточку не вистачає так,
Мені цих мудрих Твоїх порад.
Прошу Тебе я знов подай мені Ти знак,
Коли в житті я щось роблю не так.
Дивлюсь я в дзеркало і бачу там Тебе.
Твої там очі, чоло,вуста.
І вдячна Богові, що Він створив мене
Твоєю донею, а біль все нароста.
І тільки чорний холодний камінь,
На нім твій образ, і все…і все.
Ми так за твоє життя боролись.
Та воля Божа понад усе…