Я люблю тебе, людино, чуєш ти?
Я люблю тебе Отцівською любов'ю.
Ти Моє творіння, і за всіх,
Помирав Я на хресті Голгофськім.
Я люблю тебе такого, як ти є -
З гордістю, в гріхах твоїх, в невір'ї.
В небесах, для тебе, місце є.
Та, на ключ, закрив ти серця двері.
Двері ти закрив і ключ той закопав
В суєті земній та у багатстві.
Для тебе він значення не мав,
Перед цим земним дочасним щастям.
Ключ той - слово Бога є твого.
Він один відкриє серця двері.
Но, давно, відкинув ти його
І загинеш так в своїм невір'ї.
Кличу я до тебе звуком бід.
Звуком війн, що зараз на планеті.
Тихий голос не почув ти Мій,
Живучи у тьмі гріховній смертній.
Так, підносиш голову свою
До небес, коли біда так близько