Знов осінь плаче дощами і я поплачу з нею... Вже рік у моєму серці живе смуток, я живу тішуся своїми дітьми, будую плани на майбутнє, переживаю за батьків, але одна частинка моєї душі ніби оніміла, цю частинку звали Мар'янка, сьогодні минає рік як її нема, вона з ангелами, а я досі пишу їй листи і вірю що вона їх читає , бо так легше, легше вірити що вона жива, просто далеко від мене! Я досі зберігаю майже пустий флакон парфумів, її останній подарунок , я переглядаю наші спільні фото і згадую які ми були щасливі. Я дякую Богу, що дав мені шанс провести з Мар'янкою її останнє літо , шкодую про кожен день який не провела з нею, в нас було ще стільки планів, яким не дано було здійснитися ...