Предыдущая публикация
Левая колонка
Последний визит: 17 янв
Фильтр
Ми вже майже два роки так живемо…
Янсур, агов.
Я знаю, що страшно. Вірю. Бо це дійсно страшно — коли на тебе з неба летить розпечена металева смерть, і ти не знаєш, куди тікати. Ми дуже давно так живемо. Тому ми знаємо.
В мене лише одне питання зараз: якого милого ви раптом так свято повірили, що те зло, яке випустив в світ ваш божевільний карлик, не повернеться зрештою до вас? Туди, звідки прийшло?
Воно завжди повертається додому, в свою нору. Рано чи пізно. Раніше в нас особливо не було чим відповідати. Це правда.
І ви повірили, що так буде завжди. Що ми просто мовчки і безпорадно вмиратимемо, поки не зникнемо зовсім. І не чинитимемо спротив. Власне, вся стратегія ваших кремлівських
Янсур, агов.
Я знаю, що страшно. Вірю. Бо це дійсно страшно — коли на тебе з неба летить розпечена металева смерть, і ти не знаєш, куди тікати. Ми дуже давно так живемо. Тому ми знаємо.
В мене лише одне питання зараз: якого милого ви раптом так свято повірили, що те зло, яке випустив в світ ваш божевільний карлик, не повернеться зрештою до вас? Туди, звідки прийшло?
Воно завжди повертається додому, в свою нору. Рано чи пізно. Раніше в нас особливо не було чим відповідати. Це правда.
І ви повірили, що так буде завжди. Що ми просто мовчки і безпорадно вмиратимемо, поки не зникнемо зовсім. І не чинитимемо спротив. Власне, вся стратегія ваших кремлівських
Поделилась видео
03:30
Поделилась темой
00:58
Одна із найглибших моїх зарубок на приклАді, ще один пункт в довжелезному рахунку до росіян.
Діти, які сьогодні пішли в школу без батька. Або без матері. Або без обидвох батьків одразу.
Діти, які першого вересня співають «ой, у лузі» в бомбосховищах.
Діти, які пішли в чужі школи в чужих країнах, і їх привітали там чужою мовою.
Але саме ці діти точно памʼятатимуть, в якій стороні ворог.
Саме ці діти стануть кістяком нашого відродження.
Дуже складні почуття в мене зараз: і гордість, і сльози, і лють, і ніжність, і надія. Все одразу — і все пече і кипить.
Вітаю всіх школярів і їхніх батьків.
Ми вистоїмо💙🧡
Автор: Олена Монова
Арт Андрій Єрмоленко
Діти, які сьогодні пішли в школу без батька. Або без матері. Або без обидвох батьків одразу.
Діти, які першого вересня співають «ой, у лузі» в бомбосховищах.
Діти, які пішли в чужі школи в чужих країнах, і їх привітали там чужою мовою.
Але саме ці діти точно памʼятатимуть, в якій стороні ворог.
Саме ці діти стануть кістяком нашого відродження.
Дуже складні почуття в мене зараз: і гордість, і сльози, і лють, і ніжність, і надія. Все одразу — і все пече і кипить.
Вітаю всіх школярів і їхніх батьків.
Ми вистоїмо💙🧡
Автор: Олена Монова
Арт Андрій Єрмоленко
03:03
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту
128
- Антонина Ткаченко(Назаренко)Харьков
- Дочь Владимира )))))Москва
- Оксана ТорохтийХарьков
- UKR OlgaСтамбул