Бог втомлено схилив голову.
- Петре, на сьогодні все?
- Ні, Боже, ще душі з Київщини на суд божий чекають.
- Буча і Ірпінь? Зви всіх. Тут все просто: всіх до раю.
- Без суду?
- Так, без суду. Всіх до раю.
- Добре, але, Боже, розумієш, є одна проблема: вони не хочуть до раю.
- Не хочуть до раю? Це вперше, відколи я створив Землю. Клич сюди.
До кабінету зайшли душі. Змучені, посірілі - так буває, коли помираєш мученицькою смертю.
- То ви не хочете до раю? - насупився Бог.
- Боже, хочемо, звісно, хочемо. Але не зараз. Розумієш, ми потрібні там, на землі. Ми мусимо допомогти. У нас війна, там наші рідні, наш народ. Як ми зможемо спокійно раювати, коли нашу землю топче окупант?
- Але я не мож