Весна, цвіте бузок, а на душі смуток. У серці страх, а в підсвідомості розруха.Як бути? що робити? Чи витримає Украйна цю напругу?Чи відстоять свободу воєни держави? З єдиним запитанням, зіткаюсь я в обличчя.І хоч я цього всього, в реальності не бачив.Бог минував і я радію цьому.Але в напрузі залишає, мене Тб і інтернет. Очі слюзою налилися. Душа спокійно не засне.Бо гинуть люди там не винні, а скільки їх в не волі є.Кримчани змилуйтеся люди і до Россії не ступіть.Бо, якщо стане Крим Російським,То всю печаль і біль впізнають, не винні люди Українці.А саме гірше матері своїх дітей.