Предыдущая публикация
Фильтр
00:24
01:38
Вчора зайшла в крамницю, і там був військовий.
Він розповів свою історію — і вона мене дуже зачепила.
Говорив про людей, про міста, про відчуття.
Каже, у Запоріжжі зовсім інакше дихається. Тут підтримують, допомагають, приймають — по-справжньому, по-людськи. Не проходять повз, не відвертають очі, знаходять тепле слово, просту дію, маленьку турботу. І ти відчуваєш: ти тут не чужий.
А на Донеччині, каже, було боляче…
Часто чули:
«А навіщо ви сюди прийшли? Ми вас не чекали…»
Я стояла, слухала, і всередині щось стискалося💔
Коли тебе приймають — ти ніби оживаєш.
Коли відштовхують — дуже боляче, навіть сильним.
І тоді він сказав фразу, від якої в мене покотолися сльози:
«Я готовий життя своє відд
Він розповів свою історію — і вона мене дуже зачепила.
Говорив про людей, про міста, про відчуття.
Каже, у Запоріжжі зовсім інакше дихається. Тут підтримують, допомагають, приймають — по-справжньому, по-людськи. Не проходять повз, не відвертають очі, знаходять тепле слово, просту дію, маленьку турботу. І ти відчуваєш: ти тут не чужий.
А на Донеччині, каже, було боляче…
Часто чули:
«А навіщо ви сюди прийшли? Ми вас не чекали…»
Я стояла, слухала, і всередині щось стискалося💔
Коли тебе приймають — ти ніби оживаєш.
Коли відштовхують — дуже боляче, навіть сильним.
І тоді він сказав фразу, від якої в мене покотолися сльози:
«Я готовий життя своє відд
загрузка
Показать ещё