Предыдущая публикация
Фильтр
Не забувається…
Я часто бачу уві сні
Хатинку біля верболозу,
Залиті луки по весні,
Під гору шлях, аж до узвозу.
Зелені у цвіту садки
І тин з пустими глечиками,
Човен при березі ріки,
Лагідний, добрий голос мами.
Бачу хатки, що розбрелись
Аж до Дніпра, попід буграми,
Ставки, що щедро розлились,
Ховаючись поміж вербами.
Стежинку, що в сусідній двір
Стоптала босими ногами…
Не забувається, повір,
Лише яснішає з роками.
Я часто бачу уві сні
Село дитинства, всю родину…
Залите водами, на дні
Знайшло село собі спочинок…
…Стою в задумі на горі
Курличуть щемно десь лелеки…
У пам»яті, мов слід зорі,
Мої Васютинці далекі
Я часто бачу уві сні
Хатинку біля верболозу,
Залиті луки по весні,
Під гору шлях, аж до узвозу.
Зелені у цвіту садки
І тин з пустими глечиками,
Човен при березі ріки,
Лагідний, добрий голос мами.
Бачу хатки, що розбрелись
Аж до Дніпра, попід буграми,
Ставки, що щедро розлились,
Ховаючись поміж вербами.
Стежинку, що в сусідній двір
Стоптала босими ногами…
Не забувається, повір,
Лише яснішає з роками.
Я часто бачу уві сні
Село дитинства, всю родину…
Залите водами, на дні
Знайшло село собі спочинок…
…Стою в задумі на горі
Курличуть щемно десь лелеки…
У пам»яті, мов слід зорі,
Мої Васютинці далекі
Я молодію в спогадах – думках…
Вертаюсь в спогадах у ті далекі роки,
Коли теплом манила рідна хата,
Де залишились мої перші кроки,
Де молоді й щасливі батько й мати.
Туди, де з печі пахло свіжим хлібом
І рушники квітчались на портретах.
З них усміхались- молоділи баба з дідом,
Туди, де схили яру в переметах
Манили нас, дітей, в зимову днину
На лижах і санках робить змагання,
Нестись з гори, з найвищої вершини,
Летіти вниз без страху і вагання!
А потім, вже як зовсім звечоріє,
Знеможених від снігу і морозу,
Затишна піч обсушить і зігріє,
І поведе у снів магічну прозу.
А рано- вранці сонця промінці
Крізь розм
Вертаюсь в спогадах у ті далекі роки,
Коли теплом манила рідна хата,
Де залишились мої перші кроки,
Де молоді й щасливі батько й мати.
Туди, де з печі пахло свіжим хлібом
І рушники квітчались на портретах.
З них усміхались- молоділи баба з дідом,
Туди, де схили яру в переметах
Манили нас, дітей, в зимову днину
На лижах і санках робить змагання,
Нестись з гори, з найвищої вершини,
Летіти вниз без страху і вагання!
А потім, вже як зовсім звечоріє,
Знеможених від снігу і морозу,
Затишна піч обсушить і зігріє,
І поведе у снів магічну прозу.
А рано- вранці сонця промінці
Крізь розм
Добавила 4 фото в альбом
загрузка
Показать ещё