Фильтр
порыва грома день ненастий
как реньше класик написал
и муж тот что ищет счастье
а где оно кто ему сказал
а мир колышытса игриво
збиваёт краски шепчет нам
по жизни ты проходиш мимо
и всё похоже на обман
ты словно зверь в тесний клеткё
и нет где крилья распустить
по жизни хочеш оставить метки
достойно жизнь свою прожить
ех дать тебе кусок бумаги
чтоб мог ты чтото написать
пускай за нежныё женскиё пради
в порыв души та прокичать
увидеть свет в конце тунеля
понять мирскую красоту
пьянящим запохом цветов борделя
простить мирскую суёту
А ты красива и легка
как хишная пантера во время прышка
а ты добра и хороша
как бокал хорошого вина
ты пахнеш весною
ты пахнеш любовю
сердце моё ты забрала с собою
ты светлый ангел в серыё дни
душа твоя чище росы
будь рядом сомной всегда
а я шепчу ты сомной ты моя
моей души ты королева
как бутто ты сошла с небес
и я павстал из тьомного плена
и я был мёртвый но воскрес
вся жизнь как бутто изменилась
и я смотрю в твои глаза
там жизнь которая мне не снилась
твоей руке моя рука
роздави моє сердце. розірви моі груди
я наче звір що біжить десь в нікуди
що я бачив в цім світі і що я знав
лише з тобою одною кохання пізнав
а кров кипить неначе сталь
на очах моіх лежить вуаль
щоб ти була завжди зі мною
щоб я міг милуватись завжди тобою
мир как бутто весь безумен
нет начало и конца
смотрит в будущее игумен
и згорает от стида
все проснулось вже во веке
кров кипит как бутто воск
плачет девочка в нете
нет конца етих слез
нашы ухи вже оглохли
кровь ушла вся в кулаки
в глаза уже потухли
нет печали и тоски
вже готовы мы зарваться
и топор свой откопать
волкам хочется нажратса
и друг друга разорвать
Десь там за горою стоїть рідне село весною так гарно воно розцвіло його поля і сади і квіти повні весни душа там знов відпочеваё и зиму тихо проводжаё і люди там такі привітні і чарівні і милі серцю і душі у ту тому селі моя душа відпочиває так радісно соловейко там співає і тихі ранки веселі ночі і сміх там чути дзвінкий дівочий я радію я що там живу і в серці несу мою весну там ніжно віє вітерець моє село мій шубранець
я не буду поетом цієї держави
І не буду носити вінок слави
але я не повинен тихо мовчати
мені вже набридло за батьківщину страждати
і ось солодкий голос з екрану пливе
що на майдані революція іде
народ вже повстав народу не страшно
народ не боїться йому вже не вашко
а я Украіну так сильно любив
і дякував Богу зате що її створив
а ти Украіно ні ліва ні права
слава тобі.героям слава
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
а цей вірш я написав після спілкування з сиротою
я маму бачу у вісні
вона так потрібна мені
і ніжно вона мене обнімає
вона співає і я співаю

і я дивлюсь в її карі очі
вона завжди знає чого я хочу
і гладжу її ніжні руки
матусю візьми на себе мої муки
і граюсь я з твоім волоссям
так тихо прийшла моя осінь
і бога прошу нехай цей сон не закінчиться ніколи
нехай матуся забере мене до дому
мамко матусю моя мила
будь завжди зі мною моя єдина
вже зброя готова пора на війну
дай на прощання тебе обніму
ми генерали великих ідей
і бавимось у ігри великих людей

ось є приціл тримаєш гачок
стріляй ковтаючи повітря ковток
ти є захисник людей і держави
після смерті твоєі буде горіти обеліск слави

гей дайти козакуволю
та новеньку начищену зброю
він вас научив як людей захищати
як батьківщину любити і за матір страждати
Показать ещё