Предыдущая публикация
Фильтр
Життя наше,як мінне поле,
Усіяне всілякими страхами
І небезпек нам не злічить довкола
Своїх тіней боятися ми стали.
Скільки жорстокості,байдужості та зла
У світі цьому....просто не збагнути
нашою совістю керує ненависть,пиха
а ми цього не хочем відвернути.
Куди ж те людство котиться?!у прірву
А чи не пізно потім вже для каяття
Ви зараз вже хапайтеся за віру
бо на землі у вас одне життя.
Усіяне всілякими страхами
І небезпек нам не злічить довкола
Своїх тіней боятися ми стали.
Скільки жорстокості,байдужості та зла
У світі цьому....просто не збагнути
нашою совістю керує ненависть,пиха
а ми цього не хочем відвернути.
Куди ж те людство котиться?!у прірву
А чи не пізно потім вже для каяття
Ви зараз вже хапайтеся за віру
бо на землі у вас одне життя.
Небо затягнуте дощем....
сірі,осінньо-сумні дні....
Ховаючись під парасолькою чи під плащем
люди кудись біжать у метушні
....Кудись ніколи не встигаєм
Кудись завжди ми біжимо
Нам часу завше не хватає
І мало нам завжди всього....
А треба просто Жити.... Жити
Вдихати щастя повні груди
Й поперед долі не спішити
скоріше всеодно не буде....
сірі,осінньо-сумні дні....
Ховаючись під парасолькою чи під плащем
люди кудись біжать у метушні
....Кудись ніколи не встигаєм
Кудись завжди ми біжимо
Нам часу завше не хватає
І мало нам завжди всього....
А треба просто Жити.... Жити
Вдихати щастя повні груди
Й поперед долі не спішити
скоріше всеодно не буде....
загрузка
Показать ещёЛевая колонка