Фильтр
Розпишу писанку як мрію,
У всі відтінки кольорів.
За вітром всю печаль розвію
І помолюсь без слів...
Ісусе, вибач нам убогим!
Прости гріхи і відпусти.
Вкажи спасіння нам дорогу,
А краще, Сам веди!!!
Я вірю Господи і знаю,
Що все погане тільки мить.
Частіше каюсь і прощаю
Так легше... жить...
Малюйся писанко барвиста!
Даруй людям радість і захисту хрест!
В Господнє ім'я - святеє і чисте.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!!! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!

Мельничук Орися
Жорстокий світ, знов, роз'їдає душі,
крадЕ останні крапельки добра...
Докори, пересуди...ніби й слушні,
але ж у кожнім... тінь... гріха...

Так важко, в їх очах, не впасти,
ховаюче своє, ледь тепле, серце.
Вони, вже не дадуть тобі пропасти,
аж поки, не присиплять перцем...

Світ фарисейської облуди...
Пихатості... аж через край...
Забули, певно, що ви люди
І що, таких, не прийме Рай.

Пропащі душі, чи вам того не знать,
Що гине світ, від вашого гріха...
Та небо... вже скликає рать
бо жде отара свого пастуха!

Мельничук Орися
Малюй своє шалене небо,
в нім вир безумства й самоти...
Вгамуй ту біль, що трощить ребра
й не пробуй погляд відвести...
Жадай, так, тої насолоди,
як спраглий крапельки води.
Бентежся від тієї вроди,
яка так близько від біди.
Не бійся, чуєш, тої згуби!
То лиш відтінок диких мрій...
бо поряд вже хтось острить зуби,
на цей шматочок ласий твій.

Мельничук Орися
Прийшла весна,а в серці якось тихо...
Ледь чутно пульс і губляться думки.
Десь поруч, сьогодення вихор,
скрізь розставляє капосні пастки.
Я ж не дивуюсь вже ні чому,
не сперечаюсь, не борюсь.
тихенько просто ставлю "кому",
й молюсь, молюсь, молюсь...

Мельничук Орися
  • Класс
Чи бракує мені стійкості ?
Ні...мені бракує слабкості,
Хай я одна із більшості,
Але іншої якості...
Однаково плюсів і мінусів,
Й чорнобілих смужок в житті.
Я довго шукала рівності...
Допоки не опинилась на межі.
Чи бракує мені вольності,
Свободи вибору, почуттів?
А може тихої підсвідомості,
Ще ніким, не написаних слів...

Мельничук Орися
Я хочу ,як раніше,мріяти ночами.
Писати такі вірші,де щастя між рядками...
Я хочу...
Дивитись в синє небо,що миром оповите.
Горнутися до тебе і жити, жити...
Щасливий той, хто вірить в щастя!
Хто сам собі пророчить доброту,
і, звісно, все такому вдастся,
Лише такий пізнає висоту.
Кажи собі: "Я знаю можу,
змінити весь довкола світ,
надіюсь лиш на милість Божу.."
Ну і гайда у свій політ!!!
Не відступай, хай що там в небі,
від мрій сліпитиме в очах.
Та ти лети і вір у себе,
бо все...усе в твоїх руках!
Сягни висот, омріяних у серці,
дай волю всім бажанням і думкам.
Даруй добро, воно вернеться!
Своєї долі ти - володар сам!!!
Я тішусь тим, що маю Бога!
У серці, у душі, в житті.
Я в радості й у горі лиш до Нього,
звертаюсь із сльозами на лиці.
За все ж я дякую, і все прймаю,
хай що готує мені світ.
Люблю, терплю і пробачаю,
і не боюся ні людей, ні бід.
Я тішусь тим, що маю віру,
надію в серці і любов,
крилату й полохливу мрію,
яка бентежить небо знов і знов.
Я тішусь тим, що є кого любити,
в моєму серці місце є для всіх,
Я тішусь тим, що можу жити,
і тішусь тим, що це не гріх...
Показать ещё