Сестрице, рідненька! Кровинка моя! Ти ж знаєш, що в тебе є ще одне я. А я добре знаю, що ти в мене є. Ти сонце і сяйво й спасіння моє. Життя нас гартує, буває, що б"є, а іноді боляче мотузками в"є. Нестерпно руки і ноги болять, а я знаю, що зможеш їх ти розв"язать. Своїм добрим словом рани лічити, піднять сильним духом, щоб далі ще жити. Згадую рідної мами слова - "Яке ж це важке і нестерпне життя." А я тоді думала -"Чому це вона? У нас же щаслива і дружна сім"я!" Біжу собі, мрію десь серед трав, хто ж тоді знав, що в життя ти попав!? Від негараздів і від біди тоді мама й тато нас берегли. А ми безтурботні, веселі завжди, брались за руки і бігли з гори. Я не встигала ногами ступать, тоді я щ