«Я навіть не знаю, як тобі розповісти, що це таке — бути мамою в Україні 2024 року», — відповідаю їй я, й це абсолютно чесно.
Бо бути мамою в моїй країні — це приблизно так само, як намагатися співати колискову, стоячи на хиткому табуреті із зашморгом на шиї. І водночас відчувати себе щасливою попри те, що світ летить у безодню.
…Бути мамою в Україні — це щосекунди чекати на лаконічний «+» у Сигналі, який тобі допомагала встановлювати невістка.
А потім перечитувати ці плюсики, як нескінчений роман, додаючи кожному власних сенсів.
Це народжувати дитину в бомбосховищі й надсилати перше фото чоловікові, який востаннє був на зв’язку три дні тому.
Й вірити, що у вас буде шанс побачитися втр