Коли забув ти рідну мову –яка б та мова не була —ти втратив корінь і основу,ти обчухрав себе дотла.Коли в дорогу ти збирався,казала мати, як прощавсь,щоб і чужого научався,й свого ніколи не цуравсь.Ти ж повернувсь душею бідний,не просто розгубив слова,немов якийсь Іван безрідний,Іван, не помнящий родства.Не раді родичі обновам.Чи ти об’ївся блекоти,що не своїм, не рідним словом із матір’ю говориш ти?Ти втратив корінь і основу,ти обчухрав себе дотла,бо ти зневажив рідну мову ту, що земля тобі дала,ту, що не вбили царські трони,ту, що пройшла крізь бурі всі,крізь глузи й дикі забороний постала нам у всій красі.Сяйних перлин тобі не шкода,адже, набувши вищих прав,те, що дала сама природа,ти доб